83. rocznica Zbrodni Katyńskiej

Dziś wspominamy ofiary zbrodni katyńskiej. W 1940 r. 22 tysiące polskich oficerów zostało zamordowanych przez sowieckie NKWD.
Z rozkazu Stalina 10 kwietnia 1940 r. zaczęto mordować polskich oficerów w Katyniu uznając ich za „wrogów władzy sowieckiej”. Byli wśród nich oficerowie Wojska Polskiego, policjanci, urzędnicy, uczeni, profesorowie wyższych uczelni, artyści, lekarze, nauczyciele, prawnicy. Mordowano strzałem w tył głowy, ze związanymi rękami. Oprawcami byli sowieccy żołnierze, pozostający na służbie sowieckiego imperium zła. Mordów dokonano na terenach dzisiejszej Rosji, Ukrainy i Białorusi. Ciała ofiar zakopano w zbiorowych dołach śmierci zlokalizowanych w Lesie Katyńskim (pod Smoleńskiem), Piatichatkach (pod Charkowem), Miednoje (pod Kalininem), Bykowni (pod Kijowem), Kuropatach (pod Mińskiem) i innych. Przez dziesiątki lat władze ZSRR nie chciały uznać odpowiedzialności Związku Radzieckiego za tę zbrodnię. Dopiero 13 kwietnia 1990 roku władze ZSRR przyznały się do niej uznając, że była to „jedna z ciężkich zbrodni stalinizmu”.
Katyń dziś jest nie tylko miejscem straszliwej zbrodni, ale również symbolem nieustępliwego dążenia do prawdy.

Сьогодні ми згадуємо жертв катинського розстрілу. У 1940 році 22 000 польських офіцерів були вбиті совєтським НКВС.
За наказом Сталіна 10 квітня 1940 року в Катині почалися масові страти польських офіцерів, яких вважали „ворогами радянської влади”. Серед них були офіцери польської армії, поліцейські, державні службовці, науковці, професори університетів, художники, лікарі, вчителі, адвокати. Їх вбивали пострілом у потилицю, зі зв’язаними руками. Виконавцями були совєтські солдати, які залишилися на службі в совєтській імперії зла. Вбивства відбувалися на територіях сучасних Росії, України та Білорусі. Тіла жертв були поховані в братських могилах, розташованих у Катинському лісі (під Смоленськом), П’ятихатках (під Харковом), Мідному (під Калінінськом), Биківні (під Києвом), Куропатах (під Мінськом) та інших місцях. Десятиліттями керівництво СРСР аперечувало свою причетність до цих розстрілів. Лише 13 квітня 1990 року влада СРСР офіційно визнала його, назвавши „одним із тяжких злочинів сталінізму”.
Сьогодні Катинь є не лише місцем страшного злочину, але й символом неустанного пошуку правди.